Таких віршів про себе щирих… Не чув ніколи Миколай Нехай їм бракувало рими… Зате емоцій через край.. Нахмурене до того личко.. Враз зігрівалось на очах Коли для них Веселі чічки.. Себе відкрили у піснях… І не чекали ще уранці.. Коли прокинулись зі сну.. Що вдень забудуться у танці.. Під добру музику живу… У дотику так теплі руки Тремтіли усміхом долонь.. Від серця серцю тихі звуки: - Дорослий! Сильний! Нас боронь… Прийди не на одну хвилину.. В житті надовго залишись… Зустрінем знову вас гостинно… Ви ж обіцяли нам колись? Немає поруч мами й тата.. Ми трошки не такі як всі.. Приходите Ви лиш на свята… А ми чекаємо в щодні.. Для нас важливі не дарунки… Не передвиборчий вояж.. Потрібні теплі нам стосунки.. Потрібен добрий погляд Ваш.. Разом утнемо дискотеку.. Як і сьогодні в ігровій.. Коли ж у світі стане тепло - Футбол..подія із подій.. Нехай в змаганні всіх з’єднає. Ви з нами проживіть життя… А ми відплатимо навзаєм.. Разом Відкриємо серця…
