До сих пір дитячі очі... З памяті іти не хочуть... Сміх і сум в них були поруч.. Ми їм сонця несли обруч.. За вистави йшли лаштунки... добро несли й подарунки... Сиротинець що у Львові.. Миті дарував чудові.. Діти щирі і кумедні.. Не ледачі і не вредні.. Стільки віршів подарували.. Що й до сих пір не зрахували.. В Жовтанцях були ми недовго Та й там подарували казку... З дітьми вели свою розмову І дарували Божу ласку... А потім хлопців перевезли для конкурсів і для знайомства... Туди де їх брати і сестри.. В Милятин Новий ... і не просто.. Екскурсію пропонували.. Щоб друзів нових там придбали! Змагались ... в швидкості і силі.. Коли пройшли випробування! Всім кашовара частування.. Звичайно було до вподоби.. Знімали сім разів ми пробу... І лиш увечері зустрів Щасливих стомлених нас Львів....
