Полюємо за посмішками уст....
Дітей, що розчаровані у світі....
Відмовимось від вихідних спокус...
Що так в свої манять привабні сіті...
Переодягнемось... на іншу нині роль..
Хоч про таке раніше і не знали...
Хто був звичайним.. раптом став король...
І феями дівчата в казці стали...
В байдужі очі принесли життя вогонь...
Зайняли сміхом сіре сьогодення…
Тягнулись нам пелюстки їх долонь…
Й світилось те що зранку було темним…
Вертеп новину гарну їм приніс…
Наповнились добром дитячі душі…
А завтра… що чекає… море сліз?…
Чи радість що їх біль теплом осушить…
Потомлені… в домівках сидимо…
Перегортаємо сторінки дня до ранку…
І тішить що.. не ждемо.. а йдемо…
Щоб щось змінити в їхньому світанку…