У Буків знову завітали… Зустріли посмішок чимало.. Привітних друзів добрий сміх… Як добре що наш шлях проліг Між льоду, снігу і лісів До тих хто нас чекав зі снів… Хто виглядав з-за повороту… Хто біг відкрити щоб ворота Серцям відкритим… Так багато Чекали буківці від свята… Веселу коляду , пісні… Зимою – барви весняні.. Діждались від Ніколь там дива.. Веселих Чічок переливів.. Їм Андріана в співі зазоріла Подарувала вражень море Забули про хвороби тіла… Далеко десь лишилось горе.. Залилися таким румянцем Після віночку жвавих танців… Що настрою змінили нотки.. Покращили – на сто відсотків… Переплелись разом із нами Своїми добрими серцями… Зворушливо і дуже тепло Спостерігали за вертепом… І якось ніжно неспроста Дивились повість про Христа… Прибув хто вперше – переляку Відчув у схопленій душі.. Та висловити їм подяку Я хочу словом у вірші… Усім серденькам небайдужим Що в цей зимовий час складний… Собі сказали : - Слухай , друже! Все неважливо! Тільки твій Тремтливий голос з середини.. Що кожному про Буків лине.. Про те що наш візит їм сонцем.. Був серед буднів вишиття… Тепло долоні у долонці.. Зігріли цих дівчат життя… Серцям усіх що долучились Хто краплю радості створив… Доземно вдячно поклонились… За найважливіше із див…
