Спочатку себе ми відчули в полоні… Від поглядів звернених працівників… Вони не чекали в Роздільському домі.. З вертепу ні чорта ні мудрих царів… Та хвиля пройшла…Хлопці, повні емоцій У нас розпізнали знайомих гостей… Що груднем відвідали , в тому ще році.. Разом з Миколаєм місцевих дітей… Ось тут почалося: Де диски? Де Чічки? І чи мікрофони ми їм привезли??? Налились румянцем захоплені щічки… Неначе не взимку , а серед весни…. Вертепом ми дійство своє розпочали З різдвяної знаної всім коляди… Звичайно і хлопці її підспівали.. Виводили голосом так як могли.. Із ротом відкритим на Чорта дивились.. У Ангелів наче просили тепла.. З повагою мудрим Царям трьом вклонились… Сміялись - Жидівка коли надійшла…. Їм Мошко всім настрій підняв вище даху.. Та Ірод із воїнами засмутив.. Зраділи що Смерть покосила лиш махом Героя – царя всіх диявольських сил… Від слів Пастушків так повіяла тиша І знітила хлопців знайома Біда…. Уважно дивились.. почули б і мишу.. Та збігла вже виступу з часом вода… Нам оплесків так голосили дзвіночки Ховаються – знані артисти - зірки… Всі так хвилювались – мокріли сорочки… Цей день памятатимем через роки… Продовжили свято у танцях веселих Такого не бачив Старий ще Розділ… Ледь втримали стіни і рухалась стеля… Таких ще не бачили рухів ми тіл… Ламбада і полька, повільний і диско… Для кожного вибір тут був на свій смак… Час збіг у веселощах … вечір вже близько.. І нам не хотілося їхати так…. Гарячими були обійми, прощання… І впевненість в серці велика росла… Що все ж недаремними були старання… Що є протидія від суму і зла….
