У Буків знову завітали…
Зустріли посмішок чимало..
Привітних друзів добрий сміх…
Як добре що наш шлях проліг
Між льоду, снігу і лісів
До тих хто нас чекав зі снів…
Хто виглядав з-за повороту…
Хто біг відкрити щоб ворота
Серцям відкритим… Так багато
Чекали буківці від свята…
Веселу коляду , пісні…
Зимою – барви весняні..
Діждались від Ніколь там дива..
Веселих Чічок переливів..
Їм Андріана в співі зазоріла
Подарувала вражень море
Забули про хвороби тіла…
Далеко десь лишилось горе..
Залилися таким румянцем
Після віночку жвавих танців…
Що настрою змінили нотки..
Покращили – на сто відсотків…
Переплелись разом із нами
Своїми добрими серцями…
Зворушливо і дуже тепло
Спостерігали за вертепом…
І якось ніжно неспроста
Дивились повість про Христа…
Прибув хто вперше – переляку
Відчув у схопленій душі..
Та висловити їм подяку
Я хочу словом у вірші…
Усім серденькам небайдужим
Що в цей зимовий час складний…
Собі сказали : - Слухай , друже!
Все неважливо! Тільки твій
Тремтливий голос з середини..
Що кожному про Буків лине..
Про те що наш візит їм сонцем..
Був серед буднів вишиття…
Тепло долоні у долонці..
Зігріли цих дівчат життя…
Серцям усіх що долучились
Хто краплю радості створив…
Доземно вдячно поклонились…
За найважливіше із див…